Медіа, фільм і спорт

Важко уявити, але в 19 ст. спорт, за винятком кількох елітарних дисциплін, вважався вульгарною розвагою. В пресі, яка тоді була доступна тільки невеликому колу найбагатших людей, були тільки короткі  згадки на цю тему, а їх автори підписувались псевдонімами, щоб не втратити доброго імені. Однак разом з індустріалізацією міст потреба в пресі зростала. Все більше людей вміло читати, а кошти видавництва газет впали. Видавці вивели і використали цікаву закономірність: чим більше газети писали про спортивні події, тим більшу кількість фанатів вони зацікавлювали, що за короткий час призводило до зросту продажів. Таким чином спорт став улюбленою розвагою робітничого класу, а з пропагандою активного, здорового спосібу життя, зв"являлись все нові і нові газети, поки  в кінці кінців дійшло до симбіозу спорту і медіа.

Спорт в своїй ідеї є нейтральним, універсальним, він об"єднує людей. Розповідає цілий час одну і ту ж історію про героїчне суперництво, змінюючи тільки героїв і обставини, а ця історія продовжує чарувати людей. Спорт є таким  привабливим для медіа,оскільки в нього можна вписати багато інших значень. Наприклад, травма футболіста під час матчу може перетворитися в героїчну історію відданості спільній справі. Використавши це  телебаченні зміксувало спорт, медіа і рекламу, і створило в шоу-бізнес. За приклад можуть послужити футбольні клуби Манчестер Юнайтед і Реал Мадрид, які створили настільки впізнавальні марки, що їх можна порівняти з Пепсі і Найк.

Дата народження сучасного спорту збіглася з народженням кіно, тому не дивно, що вони плідно між собою співпрацюють. Однак спортивні мотиви в художніх фільмах з"являлися досить рідко. Одним з перших був фільм "Чарлі боксер" з Чапліном в 1915 році. Вже тут появляється мотив нечистої гри і корупції в спорті, який буде популярним в пізніших фазах розвитку кінематоргафії. Бокс особливо полюбився режисерам. Все тому, що завдяки своїй подвійній природі він дає можливість створити неоднозначні портрети характерів спортсменів: одночасно твердих і внутрішньо слабких, агресивних і добропорядних. Багато фільмів розповідають біографії легендарних спортсменів або тренерів. Також часто використовується суспільно-класова проблематика.

Схема фабули історії про спортивні змагання запозичена з воєнних фільмів (так як спортивні терміни). В фільми про спорт часто вплітають історичну тематику, виправдовуючи це  розповіддю про правдиві події. Так спорт і політика стали нерозривними. Тоталітарні режими швидко зрозуміли і використали пропагандну функцію спорту. Прикладом є шедевр документального кіно  Олімпіада Лені Ріфеншталь, улюблениці Гітлера.

Фільми про спорт, як і інші жанри кіно, були узурповані американцями. Однак вони програють в своїй передбачуваності, схематичності  та з них рідко отримують вартісні і оригінальні троріння. Відтворення на великому екрані автентичних подій, які відбуваються на спортивному полі не має сенсу. В основному в фільмах про спорт додається розповідь іншого типу, наприклад, кримінальна інтрига чи критика суспільного порядку.

Вибірковий переклад і інтерпритація статтей:
"Sportowe życie filmu" Michał Lesiak i "Reklama, sport i media, czyli show-biznes" Adam Czaja w "EKRANy" 3(7) 2012