В 1995 році, в столітню річницю кінематографу в Копенгагені Томас Вінтерберг і Ларс Фон Тріер проголосили маніфест - Догма 95. На їхню думку сучасно кіно втратило свою невинність, а режисери продають свої душі американським продюсерам. Тому вони написали 10 заповідей, які мали відновити кіно. Фон Трієр вважав, шо кіно перестало відображати реальність, крім того перестав бути носієм глибших ідей. Збір постулатів пропагував нову естетику, яка опиралась на строгих правилах, які мали б повернути почуття правдивості. До цих постулатів належали: автентичний краєвид і реквізити,одночасний запис зображення і звуку (а отже заборонялось використовувати музичний супровід), зйомка від руки з при натуральному освітленні, тільки кольорові, без різних лабораторійних втручань тільки на класичній плівці 35мм, вилучення будь-яких елементів сенсації у фабулі і сконвенціоналізованого кіно гатунків, а також режисерського підпису.
З одного боку манівест був націлений проти ефектного голівудського кіно гатунків, а з другого - багато постулатів вразило міщанський ідеал творця-індивідуаліста, який має абсолютну атристичну свободу. Був створений секретаріат, який підверджував чи фільм виконаний згідно правил і поміщав їх у список. Спочатку охочих було багато. Величезний успіх мав фільм Фестен (1998) Вінтерберга, який приніс йому визнання критиків і Нагороду Жюрі в Каннах. Фон Тріера вистачило тільки на один фільм Ідіоти (1998), після чого нав"язані ним же правила надокучали йому настільки, що він вирішив в 2003 році зробити пародію на Догму - фільм під назвою Догвіль. Так в минулому критик Голівуду запрошує зірку американського кіно Ніколь Кідман на головну роль. Догвіль став грібридом американського кіно гатунків і європейського альтернативного кіно, новаторське поєднання квазі-театральної форми з сенсаційною фабулою.
Догма була спробою оборони незалежності і формальної чистоти кіно. В половина 90-их років це виглядало так, ніби Вінтерберг і Фон Тріер злякалися нових технологій, які на їх думку могли вбити дух кіно. Секретаріат Догми припинив свою діяльність в 2002. Від самого початку правила Догми неодноразово порушувалися самими засновниками. На жаль вона не змінила радикально сучасне кіно, як сподівалося. Тим не менше вона плинула на розвиток парадокументальної тенденції, яка полягала на стилізації на фільми документальні і аматорські. Догма була експериментом, ціллю котрого було створення дешевих фільмів, оминаючи бюрократичну систему.
Вибірковий переклад та інтерпретація: Co nam pozostało z dogmatów?, A. Szwatoński, Ekrany 3(7) 2012.
Clueless - це вже класика романтичної комедії 90-их, де з іронією показане життя багатеньких підлітків в high school, які вважають себе пупом землі.
У свій час це був культовий фільм серед молоді. Багато хто наслідував поведінку і зовнішній вигляд головної героїні - Шер. На перший погляд вона недалека блондинка з багатої родини, яка тільки й думає що їй вдягнути. Однак в ній можна найти багато позитивного, корисного та й просто смішного. Сім"я
Шер 15 і вона з Беверлі Хілз. Її тато адвокат більше переймається як заробити 500$ за годину, ніж вихованням дочки.Тим не менше Шер любить свого батька і дбає про його здоров"я. Мама Шер померла, коли дівчина була ще немовлям, від невдалої ліпосакції (?!) . Отже, головна героїня напівсирота, з татом-невротиком. До того ж приїжджає зведений брат Шер, який постійно її критикує і сміється з її "недалекості". Не дуже сприятливу ситуацію в родині Шер намагається компенсувати своєю популярністю у школі. Друзі
Зі своєю найкращою подругою Діон вона разом тільки тому, що інші їм заздрять. Вона не переносить публічних сварок, які затівають Діон та її хлопець Мерфі в школі.В пориві гарного настрою вирішує використати свою популярність для добрих цілей і допомогти новій учениці Тай. З одного боку вона хоче добра для цієї дівчини (добра в такому сенсі, якому вона його розуміє), тим не менше вона і ставиться до неї як до ляльки, вказуючи до найменших деталей як і що вона має робити. Дурненька Тай тільки тішиться, що на неї звернули увагу. Любов В Шер дивне ставлення до хлопців - вона вважає, що вони "як собаки за якими треба прибирати". Хлопці зі школи для неї огидні. Вона ще незаймана і не спішить віддаватися першому ліпшому, як роблять це інші старшокласниці. Шер вірить в любов. В результаті вона несподівано для себе закохується в свого зведеного брата, який абсолютно не поділяє її поглядів на життя і з яким вона, здавалося, не має нічого спільного. Він позитивно впливає на Шер і відкриває перед нею світ, який вона раніше не помічала і в який занурюється з підлітковим максималізмом. Школа Очевидно, що Шер - королева школи. Вона спілкується тільки з елітою, такими самими популярними дітьми багатих батьків, як і вона. Тим не менше, вона переймається оцінками. Вона знає свої сильні сторони і використовує їх, коли їй треба здобути те, чого прагне. Шер велику увагу приділяє тому, що її оточує: що вдягнути, з ким дружити, що казати. Вона хоче, щоб все було правильно і бездоганно. Тільки згодом вона зрозуміє, що життя укладається не завжди так, як ми плануємо. Мода 90-их
Шер це it girl дев"яностих. Щоб зібратися з думками і новими силами, Шер вирушає на шопінг. Спеціальна комп"ютерна програма, яка допомагає вибрати одяг, викликала захоплення в багатьох дівчат з усього світу. Загалом це головна з причин чому я його переглянула.
Це історія про милу дитячу наївність, коли 15 -літнім дівчаткам, які перечитали "Космополітан" здається, що вони вже знають все про життя. Вічна конфронтація добра і зла, багатства і бідності доведена до банальності в американських фільмах про школу. Фільм адресований для підлітків і завдяки головній героїні в дуже ненав"язливий спосіб пропагує позитивні цінності, такі як цнота, самодисципліна, допомога слабшим, не бути егоїстичним, вірити в любов, не забивати на навчання, саморозвиток, дружба і т.п.
Звичайно, від такої комедії не варто багато очікувати. Тим не менше такі фільми навіюють ностальгію та приємні спогади дитинства. А молоденька Сільрверстон зі своїми грмасами розбещенної татової донечки просто неперевершена!.
В 1995 році, в столітню річницю кінематографу в Копенгагені Томас Вінтерберг і Ларс Фон Тріер проголосили маніфест - Догма 95. На їхню думку сучасно кіно втратило свою невинність, а режисери продають свої душі американським продюсерам. Тому вони написали 10 заповідей, які мали відновити кіно. Фон Трієр вважав, шо кіно перестало відображати реальність, крім того перестав бути носієм глибших ідей. Збір постулатів пропагував нову естетику, яка опиралась на строгих правилах, які мали б повернути почуття правдивості. До цих постулатів належали: автентичний краєвид і реквізити,одночасний запис зображення і звуку (а отже заборонялось використовувати музичний супровід), зйомка від руки з при натуральному освітленні, тільки кольорові, без різних лабораторійних втручань тільки на класичній плівці 35мм, вилучення будь-яких елементів сенсації у фабулі і сконвенціоналізованого кіно гатунків, а також режисерського підпису.
