Смерть кіно
90-ті роки були моментом перелому в кіноіндустрії, зв"язаного з кінецем одного етапу і переходом до нового, що супроводжувалося навіть прогнозами про смерть кіно. Одним з симтомів цієї "смерті" був швидкий розвиток і зростаюча популярність кіно.
Телебачення не відібрало йому популярність, як це передбачалось, а навпаки як кожна нова форма культури тільки примножила кількість шанувальників.
Нові моделі сприйняття
Сучасна культура характеризується тим, що ми всі (хоча б пасивно) беремо участь в естетизації оточення. Наприклад багато реклам щодо форми, артизму і оригінальності є досконалими.
В 80-их настало раптове прискорення. Розповсюдилось відео, настав швидкий розвиток телебачення (кабельне і сателітарне), з"явились комп"ютери, а гаслом дня стала мультимедіальність. Тепер не людина йде до культури, а культура до людини, атакує її, "змушує" до участі. Мистецтво вийшло на вулицю в формі екранів, білбордів, звуків радіо, які вписалися в міський пейзаж. А ми сприймаємо їх постійно відволікаючись, поглинаємо в себе враження, яких навколо є надмірно багато. З розвитком технологій ми вже не є тими традиційними глядачами, які тільки сидять і уважно дивляться. Ми можемо працювати над фільмом, використовувати його матеріал для власних цілей.
Естетизація щоденності
Сучасна культура "забавляється на смерть" - вона втратила здатність зосереджуватися, розмислювати над людиною, над її станом, сенсом життя і місцем в світі. Велика конкуренція на ринку електронних зображень призвела до погоні за оригінальністю вигляду, за ефектом. В обороні опинилося мистецтво, яке порушує фундаментальні проблеми людської екзистенції. Відбулася криза культури на фоні тріумфу цивілізації. Криза полягає в знецінені тих цінностей, які до цього часу вважалися за найвижчі. На переломі 19 і 20 століть відбулася "аристократична" хвиля критики масової культури, яка була реакцією на появу нового типу споживача культури: не вимагаючого, неосвіченого, але захланного, який завдяки своїй високій численності, становить серйозну ринкову силу. З цього часу почався виразний поділ на високе мистецтво для еліт, і популяного для мас.
Однак в сучасній культурі цей чіткий поділ почав зникати, по- перше тому що маса ставала все менш однорідною, все більше диференціювалась, а її потреби повільно ставали все більш вишуканими, по -друге, елітарні твори охоче абсорбувалися поп-культурою, високу культуру зжерла, ввібрала масова культура. Зникнув дух вартості, змагання зі світом, який супроводжував високу культуру.
Телебачення не є добрим середовищем для розвитку культури, а особливо для високоартистичної. В своєму потоці, без жодної їєрархії зіставляє фільми Бергмана і реклами памперсів. Телебачення тривіалізує все, до чого торкнеться. Піднесеність вимагає дистансу, таємниця поваги, а телебачення легкодосяжне всюди, змінює те, що таємниче, надзвичайне, духовне в банальність щоденного ужитку. Ще ніколи в історії людства класика всіх видів мистецтва не була так пристуня і доступна в житті кожного, як зараз. Твори мистецтва підлягають невпинні циркуляції. Порушилась ієрархія. Високоартистичне мистецтво не перестало існувати, воно стало однією з багатьох пропозицій, можливостей.
Різні типи творчості мають своїх прихильників. Це зв"язано з демократією, яка виключає домінування однієї ідеї, якою б шляхетною вона не була б. Митець перестав вважатися за моральний авторитет для суспільства. Як зазначала Мариля Хопфінгер, культура аудіовізуальна призвела до зміни способу сприйняття . З одніє сторони є активний, критичний спосіб, який виловлює зв"язки між явищами, дошукується пов"язань, причин і наслідків, намагається все зрозуміти. З дугої сторони є пасивний спосіб сприйняття, який не вглиблюється. При цьому в аудіовізуальній культурі беруть участь всі, хочуть вони того чи ні.
Кіно в кінці XX століття
Найважливішою рисою кіно кінця 20 ст. є його різноманіття. Різномаття стало стандартним гаслом культури. В кіно 90-их неможливо найти найбільш характеристичну тенденцію, бо їх було багато і всі вони однаково важливі. В 90-их роках в кіно домінує насилля і в же цей ж час кіно ним змучилося, тому часто зверталося до тем про романтичне кохання, долі і недолі родинного життя. Кіноіндустрія одночасно стала дуже комерційною, але в цей же час порушувала суспільно важливі, контроверсійні питання. В сенсі формальному настав час експериментів, нестандартних способів розповідді і монтажу. Також зроблено багато традиційних, добре зроблених фільмів. Не забракло і великих хітів зроблених з розмахом (Парк юрського періоду, Титанік, Бетмен). Відбувся розвіт фільмів низькобюджетних. В 90-их ми маємо і глобалізацію і одночасно створюються і розвиваються регіональні кіноматографії, такі, як новозеландська, ірландська, шотландська. каталонська чи хорваться.
В цей час також відбулося ослаблення моральності, яка стала причиною появи нових видів кіно, адресованих до сексуальних меншин. Але так само створювались і консервативні фільми. Щоб ми не сказали про кіно 90-их, це завжди буде правдою. Тим не менше однією з найістотніших його рис є іронія і вплив стилю телебачення на стиль кіно.
Вибірірковий переклад ти інтерпритація: "Найновіше кіно", М. Пжиліпяк, Й. Шиляк, Краків 1999.
90-ті роки були моментом перелому в кіноіндустрії, зв"язаного з кінецем одного етапу і переходом до нового, що супроводжувалося навіть прогнозами про смерть кіно. Одним з симтомів цієї "смерті" був швидкий розвиток і зростаюча популярність кіно.
Телебачення не відібрало йому популярність, як це передбачалось, а навпаки як кожна нова форма культури тільки примножила кількість шанувальників.
Нові моделі сприйняття
Сучасна культура характеризується тим, що ми всі (хоча б пасивно) беремо участь в естетизації оточення. Наприклад багато реклам щодо форми, артизму і оригінальності є досконалими.
В 80-их настало раптове прискорення. Розповсюдилось відео, настав швидкий розвиток телебачення (кабельне і сателітарне), з"явились комп"ютери, а гаслом дня стала мультимедіальність. Тепер не людина йде до культури, а культура до людини, атакує її, "змушує" до участі. Мистецтво вийшло на вулицю в формі екранів, білбордів, звуків радіо, які вписалися в міський пейзаж. А ми сприймаємо їх постійно відволікаючись, поглинаємо в себе враження, яких навколо є надмірно багато. З розвитком технологій ми вже не є тими традиційними глядачами, які тільки сидять і уважно дивляться. Ми можемо працювати над фільмом, використовувати його матеріал для власних цілей.
Естетизація щоденності
Сучасна культура "забавляється на смерть" - вона втратила здатність зосереджуватися, розмислювати над людиною, над її станом, сенсом життя і місцем в світі. Велика конкуренція на ринку електронних зображень призвела до погоні за оригінальністю вигляду, за ефектом. В обороні опинилося мистецтво, яке порушує фундаментальні проблеми людської екзистенції. Відбулася криза культури на фоні тріумфу цивілізації. Криза полягає в знецінені тих цінностей, які до цього часу вважалися за найвижчі. На переломі 19 і 20 століть відбулася "аристократична" хвиля критики масової культури, яка була реакцією на появу нового типу споживача культури: не вимагаючого, неосвіченого, але захланного, який завдяки своїй високій численності, становить серйозну ринкову силу. З цього часу почався виразний поділ на високе мистецтво для еліт, і популяного для мас.
Однак в сучасній культурі цей чіткий поділ почав зникати, по- перше тому що маса ставала все менш однорідною, все більше диференціювалась, а її потреби повільно ставали все більш вишуканими, по -друге, елітарні твори охоче абсорбувалися поп-культурою, високу культуру зжерла, ввібрала масова культура. Зникнув дух вартості, змагання зі світом, який супроводжував високу культуру.
Телебачення не є добрим середовищем для розвитку культури, а особливо для високоартистичної. В своєму потоці, без жодної їєрархії зіставляє фільми Бергмана і реклами памперсів. Телебачення тривіалізує все, до чого торкнеться. Піднесеність вимагає дистансу, таємниця поваги, а телебачення легкодосяжне всюди, змінює те, що таємниче, надзвичайне, духовне в банальність щоденного ужитку. Ще ніколи в історії людства класика всіх видів мистецтва не була так пристуня і доступна в житті кожного, як зараз. Твори мистецтва підлягають невпинні циркуляції. Порушилась ієрархія. Високоартистичне мистецтво не перестало існувати, воно стало однією з багатьох пропозицій, можливостей.
Різні типи творчості мають своїх прихильників. Це зв"язано з демократією, яка виключає домінування однієї ідеї, якою б шляхетною вона не була б. Митець перестав вважатися за моральний авторитет для суспільства. Як зазначала Мариля Хопфінгер, культура аудіовізуальна призвела до зміни способу сприйняття . З одніє сторони є активний, критичний спосіб, який виловлює зв"язки між явищами, дошукується пов"язань, причин і наслідків, намагається все зрозуміти. З дугої сторони є пасивний спосіб сприйняття, який не вглиблюється. При цьому в аудіовізуальній культурі беруть участь всі, хочуть вони того чи ні.
Кіно в кінці XX століття
Найважливішою рисою кіно кінця 20 ст. є його різноманіття. Різномаття стало стандартним гаслом культури. В кіно 90-их неможливо найти найбільш характеристичну тенденцію, бо їх було багато і всі вони однаково важливі. В 90-их роках в кіно домінує насилля і в же цей ж час кіно ним змучилося, тому часто зверталося до тем про романтичне кохання, долі і недолі родинного життя. Кіноіндустрія одночасно стала дуже комерційною, але в цей же час порушувала суспільно важливі, контроверсійні питання. В сенсі формальному настав час експериментів, нестандартних способів розповідді і монтажу. Також зроблено багато традиційних, добре зроблених фільмів. Не забракло і великих хітів зроблених з розмахом (Парк юрського періоду, Титанік, Бетмен). Відбувся розвіт фільмів низькобюджетних. В 90-их ми маємо і глобалізацію і одночасно створюються і розвиваються регіональні кіноматографії, такі, як новозеландська, ірландська, шотландська. каталонська чи хорваться.
В цей час також відбулося ослаблення моральності, яка стала причиною появи нових видів кіно, адресованих до сексуальних меншин. Але так само створювались і консервативні фільми. Щоб ми не сказали про кіно 90-их, це завжди буде правдою. Тим не менше однією з найістотніших його рис є іронія і вплив стилю телебачення на стиль кіно.
Вибірірковий переклад ти інтерпритація: "Найновіше кіно", М. Пжиліпяк, Й. Шиляк, Краків 1999.
Немає коментарів:
Дописати коментар