Нове пригодницьке кіно. Кіно 90-их років

Кінець 70-их років минув в США під знаком тріумфів перших пригодницьких фільмів. Нове пригодницьке кіно з"явилося  як ефект пошуків нового способу притягування глядачів, яких забрало телебачення, до кіно. Крім того нове пригодницьке кіно об"єдналося з програмними пошуками постмодернізму і переносили на екран (в скомерціалізованій версії) ряд їдей, які проголошували. Прем"єра Зоряних війн Джорджа Лукаса та Близькі контакти третього ступеня Стівена Спілберга дали початок нової формули еранного видовища. Слід за ними з"явилися такі фільми, як Стар Трек (продовження фантастично-нукового телевізійного серіалу, який був популярним в 60-ті роки), Супермен (адаптація популярного коміксу), Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега (стилізація на старі бойовики і сміливо поєднував авантюрну фабулу з елементами фантастики), Іншопланетянин, які використовували антиреалістичне ставлення глядачів та їх інтерес до містицизму. Хоч все почалось від фантастики, голововнішим в Новому пригодницькому кіно виявився бойовик. Фільми були популярною розвагою в 80-ті, характеризувалися сильними, героїчними героями (грали їх Сільвестр Сталоне, Курт Рассел, Арнольд Шварцнегер, Гаррісон Форд, Мел Гібсон). Важливішими ніж логіка подій були видовищні сцени, зроблені за допомогою нових досягнень в галузі спеціальних ефектів. Це кіно було новаторським, хоч часто сягало по старі і перевірені шаблони. Всі ті фільми (наприклад: Брати Блюз, Назад у минуле, Недоторкані, Смертельна зброя) пропонували глядачам позабавлятися з традицією, гру алюзій та цитат, бунт проти естеблішменту, висміювання представників влади, представлення героїв як аутсайдерів.

Зміна, яка відбулася в новому пригодницькому кіно була ідеологічною і зязана зі зміною поколінь.Кіно стало показною розвагою, неартистичним, комерційним. Хоча були також і фільми виразно артистичні (Той, хто біжить по лезу Рідлі Скотта, Після роботи Мартіна Скорсезе, Бразилія та Пригоди барона Мюнхаузена Террі Гілляма).
80- ті роки це не тільки час тріумфу нового проигодницького кіно, але й час розквіту кіноіндустрії. Час реалізації популярних, видовищних, комерційних фільмів призначених для молоді, що означало інфантилізацію тематики і способів вираження. Дивлячись на стандартні хіти 70-80-их: Поліцейський Беверлі Хілз, Мисливці за привидами, Термінатор, Командо, Бетман, Топ Ган за участю зірок, з великим розмахом, ближчі сучасності або згідні з очікуваннями глядачів.

Кінець 70-их - час розквіту музиклів, де сильніший акцент поставлено на хореографію, а не пісні та зачіплялась суспільні проблеми (Saturday Night Fever 1977 року, All That Jazz з 1979, Hair з 1979, Fame з 1980). Однак музикли програли глядачів телебаченню, де з"явилися музичні канали. В 90-их також появилися музікли, які були на значно вищому рівні Евіта, Всі говорять, що я люблю тебе.

80-ті роки це також фільми про любов. Одні поєднують в собі еротизм і сенсацію, друргі показуть свої спостереження на тему сучасності. Також розвивалося різноманітне сімейне кіно, з яким пов"язується  відродження класичної діснеївської анімації під кінець 80-их років. 

На 80-ті припадає час змін в кіно жахів. Розвивається і конвенціалізується епатажне своїми кривавими сценами жанр кіно "gore", де макабричні образи смерті і бійні перепліталися з пародистичним стосунком до традиції кіна жахів і кіно взагалі. Прекурсорським фільмом цього жанру вважаються: Техаська різьня бензопилою Тоуба Хупера (1974), перші твори Девіда Кроненберга, такі як Судоми, Сказ, Ніч живих трупів Джорджа Ромеро, Зловісні мерці Сема Реймі, Жах на вулиці В"язів  Веса Крейвена. "Gore' виникло поза Голлівудом; найчастіше це були низькобюджетні фільми. багато елементів з "gore" перейшло до головних тенденцій фільмової продукції. Багато фільмів жахів в 80-их роках було рімейками фільмів з 50-их років (Муха, Invasion of the Body Snatchers, The Thing, Invaders from Mars). Багато фільмів повстало в результаті помішання жанру жахів з науковою фантастикою, кримінальним жанром і мелодрамою.Найефективнішим виявилося зв"язок з комедією (Мисливці за привидами, Бітлджус, Родина Адамсів). Елементи забави з конвенцією були розповсюдженими в американських фідьмах жахів: свідоме нищення правил фільмової розповідді: герої гинули раптовою смертю задовго до кінця, а потвори багаторазово тріумфували на екрані.Сцени часто гротескні, були одночасно надто брутальними. Ігри з конвенцією фільму жахів полягали на рятуванню жанру. який деградував  через пародії, які створило кіно  "gore".  Фільми жахів частіше викликали сміх, а не страх
Комедійни тон  як результат гри з конвенцією домінував у всіх жанрах. які появилися в американському кіно 80-их років.

Вибірковий переклад та інтерпретація: "Найновіше кіно", М. Пжиліпяк, Й. Шиляк, Краків 1999.