Нове пригодницьке кіно. Кіно 90-их років

Кінець 70-их років минув в США під знаком тріумфів перших пригодницьких фільмів. Нове пригодницьке кіно з"явилося  як ефект пошуків нового способу притягування глядачів, яких забрало телебачення, до кіно. Крім того нове пригодницьке кіно об"єдналося з програмними пошуками постмодернізму і переносили на екран (в скомерціалізованій версії) ряд їдей, які проголошували. Прем"єра Зоряних війн Джорджа Лукаса та Близькі контакти третього ступеня Стівена Спілберга дали початок нової формули еранного видовища. Слід за ними з"явилися такі фільми, як Стар Трек (продовження фантастично-нукового телевізійного серіалу, який був популярним в 60-ті роки), Супермен (адаптація популярного коміксу), Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега (стилізація на старі бойовики і сміливо поєднував авантюрну фабулу з елементами фантастики), Іншопланетянин, які використовували антиреалістичне ставлення глядачів та їх інтерес до містицизму. Хоч все почалось від фантастики, голововнішим в Новому пригодницькому кіно виявився бойовик. Фільми були популярною розвагою в 80-ті, характеризувалися сильними, героїчними героями (грали їх Сільвестр Сталоне, Курт Рассел, Арнольд Шварцнегер, Гаррісон Форд, Мел Гібсон). Важливішими ніж логіка подій були видовищні сцени, зроблені за допомогою нових досягнень в галузі спеціальних ефектів. Це кіно було новаторським, хоч часто сягало по старі і перевірені шаблони. Всі ті фільми (наприклад: Брати Блюз, Назад у минуле, Недоторкані, Смертельна зброя) пропонували глядачам позабавлятися з традицією, гру алюзій та цитат, бунт проти естеблішменту, висміювання представників влади, представлення героїв як аутсайдерів.

Зміна, яка відбулася в новому пригодницькому кіно була ідеологічною і зязана зі зміною поколінь.Кіно стало показною розвагою, неартистичним, комерційним. Хоча були також і фільми виразно артистичні (Той, хто біжить по лезу Рідлі Скотта, Після роботи Мартіна Скорсезе, Бразилія та Пригоди барона Мюнхаузена Террі Гілляма).
80- ті роки це не тільки час тріумфу нового проигодницького кіно, але й час розквіту кіноіндустрії. Час реалізації популярних, видовищних, комерційних фільмів призначених для молоді, що означало інфантилізацію тематики і способів вираження. Дивлячись на стандартні хіти 70-80-их: Поліцейський Беверлі Хілз, Мисливці за привидами, Термінатор, Командо, Бетман, Топ Ган за участю зірок, з великим розмахом, ближчі сучасності або згідні з очікуваннями глядачів.

Кінець 70-их - час розквіту музиклів, де сильніший акцент поставлено на хореографію, а не пісні та зачіплялась суспільні проблеми (Saturday Night Fever 1977 року, All That Jazz з 1979, Hair з 1979, Fame з 1980). Однак музикли програли глядачів телебаченню, де з"явилися музичні канали. В 90-их також появилися музікли, які були на значно вищому рівні Евіта, Всі говорять, що я люблю тебе.

80-ті роки це також фільми про любов. Одні поєднують в собі еротизм і сенсацію, друргі показуть свої спостереження на тему сучасності. Також розвивалося різноманітне сімейне кіно, з яким пов"язується  відродження класичної діснеївської анімації під кінець 80-их років. 

На 80-ті припадає час змін в кіно жахів. Розвивається і конвенціалізується епатажне своїми кривавими сценами жанр кіно "gore", де макабричні образи смерті і бійні перепліталися з пародистичним стосунком до традиції кіна жахів і кіно взагалі. Прекурсорським фільмом цього жанру вважаються: Техаська різьня бензопилою Тоуба Хупера (1974), перші твори Девіда Кроненберга, такі як Судоми, Сказ, Ніч живих трупів Джорджа Ромеро, Зловісні мерці Сема Реймі, Жах на вулиці В"язів  Веса Крейвена. "Gore' виникло поза Голлівудом; найчастіше це були низькобюджетні фільми. багато елементів з "gore" перейшло до головних тенденцій фільмової продукції. Багато фільмів жахів в 80-их роках було рімейками фільмів з 50-их років (Муха, Invasion of the Body Snatchers, The Thing, Invaders from Mars). Багато фільмів повстало в результаті помішання жанру жахів з науковою фантастикою, кримінальним жанром і мелодрамою.Найефективнішим виявилося зв"язок з комедією (Мисливці за привидами, Бітлджус, Родина Адамсів). Елементи забави з конвенцією були розповсюдженими в американських фідьмах жахів: свідоме нищення правил фільмової розповідді: герої гинули раптовою смертю задовго до кінця, а потвори багаторазово тріумфували на екрані.Сцени часто гротескні, були одночасно надто брутальними. Ігри з конвенцією фільму жахів полягали на рятуванню жанру. який деградував  через пародії, які створило кіно  "gore".  Фільми жахів частіше викликали сміх, а не страх
Комедійни тон  як результат гри з конвенцією домінував у всіх жанрах. які появилися в американському кіно 80-их років.

Вибірковий переклад та інтерпретація: "Найновіше кіно", М. Пжиліпяк, Й. Шиляк, Краків 1999.

Постмодернізм. Кіно 90-их

Початк істотних змін в американському кіно (які супроводжувались також змінами в мисленні над завданням кінематографії), слід шукати в контркультурних рухах 60-их років і звязаному з ними "незалежним" кіно, яке ставило собі за мету змінити кіноіндустрію як установу, яка несе за собою певну ідеологію. Ці зміни полягали на боротьбі проти расизму і сексизму в фільмах, на створенні етнічного і феміністичного кіно, на атаці на офіційну, масову культуру, на радикальній критиці конвенцій і тодішних способів комунікації значень. Однак це не закінчилось створенням нової мови і нової культури, а розпізнанням обмежень, яким є артистичний переказ. Це було спільне відкриття для літератури, живопису і фільму. З нього взяв початок кризис мистецтва, як упревілейованого способу висловлення на тему реальності.
Контркультура - це рух спрямований на пошук духовних, релігійних, містичних цінностей, рух антираціоналістичний. Ці пошуки допровадили до зацікавлення релігією і філософією Далекого Сходу, експерементами з наркотиками, астрологією і окультизмом. Зростала популярність різних фантастичних, ірраціональних, містичних історій. Їх джерела належали до "низької", популярної культури.
Криза авангардного мислення про мистецтво на американському грунті виразилась тезами про прихід культури вичерпання. Сягання до минулого, творення нових значень за допомогою конфронтації старих конвенцій, іронія, пародія, пастиж. Ефекти були подвійними: з одного боку деконструкція найрозповсюдженіших зразків кіно гатунків, з іншого - ностальгія за минулим, характеристична для всього постмодерністичного мистецтва.

Пародії, які з"явилися в 70-их служили не тільки демаскуванню гатункових зразків і їх осмішуванню (Мел Брукс Блискучі сідла, Молодий Франкенштейн, Страх висоти), але також були перевнонені натуралістичними сценами насильства. Ефектною була також деміфологізація вестерну такими режисерами, як Сем Пекінпа, Ральф Нельсон, Сідней Поллак, Артур Пен, які показали образ Дикого Заходу, як час брутальних розправ, розливу крові і знищення Індіан.
Ностальгія проявилася у фільмах, акція котрих відбувається в недалакому, але вже зміфологізованому минулому (Великий Гетсбі, Афера, Аmerican Graffiti). Ностальгічне кіно давало глядачам не тільки візії минулого, але і традиційні композиції фабул.
Наступної декади ностальгічні тенденції прибрали форму  стилізованого відворення давнішніх гатунків фільму (фантастика, яка стала більш казковою,ніж науковою, авантюрний фільм, чорний кримінал).

Вибірковий переклад та інтерпретація: "Найновіше кіно", М. Пжиліпяк, Й. Шиляк, Краків 1999.

http://www.kinozapiski.ru/ru/article/sendvalues/199/

Aмериканське кіно і постмодернізм. Переваги американців.Кіно 90-их

Ні для кого не секрет, що в останньому десятилітті найбільш експансивним є американський взірець кіно. Тим не менше він охоче використовує традиції модерністичного европейського кіно (Фелліні, Бергман, Трюффо, Бертолуччі) в рамках певних класичних правил. Це стосується розповіді, конструкції часу і місця, а над усе жанру (ганстерський фільм, фільм подорожі, триллер, вестерн, мюзикл, фантастика). Цей класицизм разом з технічною досконалістю має безпосердній зв"язок з інституційною системою продукції, якою керують жорсткі права ринку. Високоартистичні фільми знаходяться на маргінесі цієї масової скомерціалізованої продукції.

Міцну позицію американців підтверджують нагороди:

1989 Золота Пальмова Гілка Стівену Соденбергу за Секс, брехня і відеокасети

1990 - Девіду Лінчу за Дикі серцем 

1991 - Джону і Етану Коенам за Бартон Фінк

1994 - Квентіну Тарантіно за Кримінальне чтиво

в тому самому році у Венеції спеціальну нагороду жюрі отримав Олівер Стоун за фільм Природжені вбивці.

Найбільш сучасним стосунком до кіноматеріалу характеризувалися творчість Девіда Лінча, Джима Джармуша, братів Коенів, Кветіна Тарантіно, Олівера Стоуна. Їх формальна свіжість витікала з неконвенціонального стосунку до фабули, що в американському кіно було досить незвиклим, а також певною автотематичністю, націлену на дослідження обмежень, яким підлягає кіно. Вони часто стосували пародію щоб ревізувати фільмове вираження, звільнялись від баласту ідеології, критично аналізували міжлюдські відносити в сучасному світі.

Також відзначалися нагородами фільми, які голосили гуманістичні цінності, показували позитивний образ людини і виражали в небанальний спосіб хвалу любові, дружби, людської солідарності. На приклад Людина дощу (1988) Баррі Левінсона,  Великий Каньйон (1992) Лоуренса Касдана, Король-рибак (1991) Террі Гілліама,  Шофер Місс Дейзі (1989) Брюса Бересфорда, Пробудження  (1990) Пенні Маршал, Запах жінки (1992) Мартіна Бреста, Що гнітить Гілберта Грейпа (1993) Ласса Халлстрема, Список Шиндлера (1993) Стівена Спілберга, Форест Гамп (1994) Роберта Земескіса. Фільми відзначалися відмінним акторством і серйозністю порушених тем, тут не було жодний атракцій таких, як брутальні сцени насильства. розлив крові, кримінальних інтриг, якими зазвичай здобувало глядача голівудське кіно.

В 90-их голівудська продукція, як завжди домінувала в масовому кіно.
1.В 1989 відродилося анімоване кіно Волта Діснея.
2. Також наступив ренесанас вестерну.

3. При створенні спецефектів в фільмах фантастичних почали використовувати комп"ютерну графіку (Термінатор ІІ Джеймса Камерона 1991, Парк Юрського Періоду Стівена Спілберга 1993, Титанік Джеймса Камерона 1997).
4. Також місце атлетичних зірок попередньої декади, таких як Арнольд Шварцнегер, Сільвестр Сталоне, Мел Гібсон, Брюс Вілліс зайняли актори хлопчачої вроди, які спеціалізуються на ролях невротичних мрійників і аутсайдерів, не боячись двозначних морально або однозначно негативних ролей (Том Круз, Кіану Рівз, Бред Пітт, Джонні Депп, Леонардо Ді Капріо).
5. Інтенсивніше ніж раніше, в 90-их роках кіно адаптувало на великий екран найпопулярніші серіали (Недоторкані, Переслідуваний, Родина Адамсів, Місія: Неможлива).
6. Голлівуд відповів на критичні уваги феміністок і почав використовувати стереотип сильної жінки (Bad girls, Дівчина в танку, Barb wire, Солдат Джейн).
7. Найважчим завданням, яке стало перед кінематографом було розв"язання проблем, які викликала естетизація повсякденності.

Вибірковий переклад та інтерпретація: "Найновіше кіно", М. Пжиліпяк, Й. Шиляк, Краків 1999.