Aмериканське кіно і постмодернізм. Переваги американців.Кіно 90-их

Ні для кого не секрет, що в останньому десятилітті найбільш експансивним є американський взірець кіно. Тим не менше він охоче використовує традиції модерністичного европейського кіно (Фелліні, Бергман, Трюффо, Бертолуччі) в рамках певних класичних правил. Це стосується розповіді, конструкції часу і місця, а над усе жанру (ганстерський фільм, фільм подорожі, триллер, вестерн, мюзикл, фантастика). Цей класицизм разом з технічною досконалістю має безпосердній зв"язок з інституційною системою продукції, якою керують жорсткі права ринку. Високоартистичні фільми знаходяться на маргінесі цієї масової скомерціалізованої продукції.

Міцну позицію американців підтверджують нагороди:

1989 Золота Пальмова Гілка Стівену Соденбергу за Секс, брехня і відеокасети

1990 - Девіду Лінчу за Дикі серцем 

1991 - Джону і Етану Коенам за Бартон Фінк

1994 - Квентіну Тарантіно за Кримінальне чтиво

в тому самому році у Венеції спеціальну нагороду жюрі отримав Олівер Стоун за фільм Природжені вбивці.

Найбільш сучасним стосунком до кіноматеріалу характеризувалися творчість Девіда Лінча, Джима Джармуша, братів Коенів, Кветіна Тарантіно, Олівера Стоуна. Їх формальна свіжість витікала з неконвенціонального стосунку до фабули, що в американському кіно було досить незвиклим, а також певною автотематичністю, націлену на дослідження обмежень, яким підлягає кіно. Вони часто стосували пародію щоб ревізувати фільмове вираження, звільнялись від баласту ідеології, критично аналізували міжлюдські відносити в сучасному світі.

Також відзначалися нагородами фільми, які голосили гуманістичні цінності, показували позитивний образ людини і виражали в небанальний спосіб хвалу любові, дружби, людської солідарності. На приклад Людина дощу (1988) Баррі Левінсона,  Великий Каньйон (1992) Лоуренса Касдана, Король-рибак (1991) Террі Гілліама,  Шофер Місс Дейзі (1989) Брюса Бересфорда, Пробудження  (1990) Пенні Маршал, Запах жінки (1992) Мартіна Бреста, Що гнітить Гілберта Грейпа (1993) Ласса Халлстрема, Список Шиндлера (1993) Стівена Спілберга, Форест Гамп (1994) Роберта Земескіса. Фільми відзначалися відмінним акторством і серйозністю порушених тем, тут не було жодний атракцій таких, як брутальні сцени насильства. розлив крові, кримінальних інтриг, якими зазвичай здобувало глядача голівудське кіно.

В 90-их голівудська продукція, як завжди домінувала в масовому кіно.
1.В 1989 відродилося анімоване кіно Волта Діснея.
2. Також наступив ренесанас вестерну.

3. При створенні спецефектів в фільмах фантастичних почали використовувати комп"ютерну графіку (Термінатор ІІ Джеймса Камерона 1991, Парк Юрського Періоду Стівена Спілберга 1993, Титанік Джеймса Камерона 1997).
4. Також місце атлетичних зірок попередньої декади, таких як Арнольд Шварцнегер, Сільвестр Сталоне, Мел Гібсон, Брюс Вілліс зайняли актори хлопчачої вроди, які спеціалізуються на ролях невротичних мрійників і аутсайдерів, не боячись двозначних морально або однозначно негативних ролей (Том Круз, Кіану Рівз, Бред Пітт, Джонні Депп, Леонардо Ді Капріо).
5. Інтенсивніше ніж раніше, в 90-их роках кіно адаптувало на великий екран найпопулярніші серіали (Недоторкані, Переслідуваний, Родина Адамсів, Місія: Неможлива).
6. Голлівуд відповів на критичні уваги феміністок і почав використовувати стереотип сильної жінки (Bad girls, Дівчина в танку, Barb wire, Солдат Джейн).
7. Найважчим завданням, яке стало перед кінематографом було розв"язання проблем, які викликала естетизація повсякденності.

Вибірковий переклад та інтерпретація: "Найновіше кіно", М. Пжиліпяк, Й. Шиляк, Краків 1999.