Постмодернізм. Кіно 90-их

Початк істотних змін в американському кіно (які супроводжувались також змінами в мисленні над завданням кінематографії), слід шукати в контркультурних рухах 60-их років і звязаному з ними "незалежним" кіно, яке ставило собі за мету змінити кіноіндустрію як установу, яка несе за собою певну ідеологію. Ці зміни полягали на боротьбі проти расизму і сексизму в фільмах, на створенні етнічного і феміністичного кіно, на атаці на офіційну, масову культуру, на радикальній критиці конвенцій і тодішних способів комунікації значень. Однак це не закінчилось створенням нової мови і нової культури, а розпізнанням обмежень, яким є артистичний переказ. Це було спільне відкриття для літератури, живопису і фільму. З нього взяв початок кризис мистецтва, як упревілейованого способу висловлення на тему реальності.
Контркультура - це рух спрямований на пошук духовних, релігійних, містичних цінностей, рух антираціоналістичний. Ці пошуки допровадили до зацікавлення релігією і філософією Далекого Сходу, експерементами з наркотиками, астрологією і окультизмом. Зростала популярність різних фантастичних, ірраціональних, містичних історій. Їх джерела належали до "низької", популярної культури.
Криза авангардного мислення про мистецтво на американському грунті виразилась тезами про прихід культури вичерпання. Сягання до минулого, творення нових значень за допомогою конфронтації старих конвенцій, іронія, пародія, пастиж. Ефекти були подвійними: з одного боку деконструкція найрозповсюдженіших зразків кіно гатунків, з іншого - ностальгія за минулим, характеристична для всього постмодерністичного мистецтва.

Пародії, які з"явилися в 70-их служили не тільки демаскуванню гатункових зразків і їх осмішуванню (Мел Брукс Блискучі сідла, Молодий Франкенштейн, Страх висоти), але також були перевнонені натуралістичними сценами насильства. Ефектною була також деміфологізація вестерну такими режисерами, як Сем Пекінпа, Ральф Нельсон, Сідней Поллак, Артур Пен, які показали образ Дикого Заходу, як час брутальних розправ, розливу крові і знищення Індіан.
Ностальгія проявилася у фільмах, акція котрих відбувається в недалакому, але вже зміфологізованому минулому (Великий Гетсбі, Афера, Аmerican Graffiti). Ностальгічне кіно давало глядачам не тільки візії минулого, але і традиційні композиції фабул.
Наступної декади ностальгічні тенденції прибрали форму  стилізованого відворення давнішніх гатунків фільму (фантастика, яка стала більш казковою,ніж науковою, авантюрний фільм, чорний кримінал).

Вибірковий переклад та інтерпретація: "Найновіше кіно", М. Пжиліпяк, Й. Шиляк, Краків 1999.

http://www.kinozapiski.ru/ru/article/sendvalues/199/